онлайн курс
21.09.2021

ІГНАТІАНСЬКА БІБЛІЙНА МОЛИТВА:

ЯК ШУКАТИ ТА ЗНАХОДИТИ

ГОСПОДА В УСЬОМУ

Ігнатіянська слухальна молитва – біблійний шлях розпізнавання покликання до дружби з Богом
СПОТВОРЕНІ ОБРАЗИ БОГА

«А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт. 6:7-8).


ДО ЯКОГО БОГА МИ МОЛИМОСЬ?

Одне з найважливіших запитань, яке повинна собі поставити кожна людина, це запитання про те, ким є Бог, який є Бог. До якого Бога я молюся? Перед яким Богом стою? Одним із проявів зрілої духовності може бути прохання до Бога, щоб я зумів побачити різні спотворені Його образи, які приховані у моїй душі.

Наше сприйняття дійсності ніколи не є повне. Завжди закрадається якийсь елемент нашої точки бачення. Хтось інший, що дивиться на те саме, що й ми, може трохи по-іншому це усвідомлювати. Це загальне твердження є особливо правдиве у ставленні до Бога і в наших особистих взаєминах із Ним. Звичайно, не можливо є до кінця пізнати і зрозуміти Бога. Не можемо Його, як звичайний предмет охарактеризувати, вповні описати. Бо Він залишається для нас великою Таємницею. Однак, є багато осіб, які не бачать величі і таємничості Бога. Здається, що коли Бог видається нам очевидним, повністю зрозумілим, тоді ми намагаємось Ним маніпулювати, використовуючи Його для наших людських потреб. Натомість досвідчення таємниці Бога оберігає нас перед спробами нав’язати Богові нашу волю, наш спосіб мислення і дій.

Однак наш погляд на Бога не є зумовлений тільки обмеженістю нашого пізнання. Йдеться про те, що наші відчуття і вчинки часто несподівано відрізняються від того, що Бог сам про Себе сказав, що нам об’явив, і що ми здатні на рівні думок усвідомити. Можемо сказати, що наш образ Бога, який носимо в нашій душі, є часто дуже спотворений і деформований. На це впливає історія нашого життя, наші індивідуальні обмеження, наші страхи і вимоги до життя, до людей і до себе.

Ісус говорить нам, щоб ми зверталися до Бога: «Отче», ̶ бо це має зв’язок з нашим людським досвідом любові. Щоб об’явити нам Свою божественну любов, Ісус пропонує нам пригадати людську любов: передусім любов наших батьків – любов батька і любов матері. Наш перший досвід Бога походить із людської любові. Тому пізнати спотвореність людської любові дуже допомагає нам відкрити нашу викривленість у пізнанні любові Бога.

Запитаймо себе: яким чином любов мого батька і моєї матері спонукала мене до любові Бога? Чи любов моїх батьків є подібною до любові Бога? Що конкретно може бути мені на заваді у взаєминах з Богом, коли дивлюсь на любов мого батька і моєї матері? Усвідомлення обмеженості людської любові наших батьків може нас наштовхнути на спотворене переживання наших стосунків із Богом. Строгість батьків, їхня холодність або емоційна владність (деспотичність) може бути джерелом наших труднощів у взаєминах з Богом, а теж джерелом страху, недовіри і замкнутості супроти Бога.

У розвитку нашої любові ми повинні доцінити любов наших батьків, їх відданість і добру волю у нашому вихованні, що має пробудити в нас вдячність. Одначе потрібно стати також на бік правди в обмеженні тієї любові, її браку і помилковості. Усвідомлюючи залежність нашого образу Бога від образу наших батьків, потрібно одночасно чітко розрізнити між недосконалою людською любов’ю, яку досвідчуємо в житті, і любов’ю Бога, яку ще не пізнали до кінця, хоч дуже її прагнемо і потребуємо. Мій образ Бога не є самим Богом.

Сягнімо до всієї історії нашого життя, щоб побачити, як відобразився наш образ Бога. Як досвідчуємо Бога особливо у важких ситуаціях? Що про Нього тоді думаємо? Ким Він був для нас? У пошуках відповідей на ці запитання важливими є наші перші відчуття та перші думки. Якщо у важких митях Бог сприймався нами як відсутній, байдужий, нечутливий, тоді відкриваються спотворені образи Бога в нас. Погляньмо, скільки в наших стосунках із Богом є страхів щодо себе самих? Часто підсвідомо боїмося, що Бог нам у чомусь відмовить. Боїмося, що в нас щось забере. Страхаємось, що нас обтяжить понад наші можливості. Це все є виявом спотвореного образу Бога.

Потрібно сказати, що особистий спотворений образ Бога є одним із найглибших джерел нашого психічного, емоційного і духовного болю. З того джерела випливає усвідомлення особистого нещастя, загубленості та розпачу. Нам тоді видається, що ми є залишені, що самотужки повинні давати раду в житті та на все мусимо собі заслужити.


СПОТВОРЕНІ ОБРАЗИ БОГА

Щоб усвідомити для себе, чи існують у мені та які взагалі є спотворенні образи Бога, то ознайомимось із різними викривленими образами Бога.


Бог завжди близький

Цей образ виявляє прагнення людини, щоб Бог був завжди близько біля неї, щоб вона могла завжди бачити Його поруч із собою, щоб могла постійно відчувати Його присутність. Прикладом такого прагнення є культ золотого тельця в пустелі, коли Мойсей віддалився на тривалий час від Ізраїльського народу, який захотів мати Бога на рівні свого сприйняття, видимого, тоді вони собі зробили божка, вилитого з металу. Ізраїльтяни звикли до того, що Бог був з ними у вигляді вогняного стовпа вночі, а впродовж дня у вигляді стовпа з хмари. Вони не могли змиритись із тим, що тепер не були видимі Його дія і присутність, тому вирішили самі взяти справу в свої руки. У нашому житті може це проявитись у тому, що постійно очікуємо від Нього втіхи, знаків Його дії, а коли їх не знаходимо, то впадаємо в неспокій, починаємо сумніватися у своїй вірі, співучасті (це може бути звичним у розпізнаванні свого покликання).


Бог як надмірний опікун

Радикально відмінним від попереднього образу є образ Бога, який дуже близько до людини. Це означає настільки близько, що сягає на свободу людини. У цьому образі Бог не залишає людині жодної вільної хвилини. Він уже все повністю запланував і від людини очікує тільки пасивного послуху у виконанні Своїх планів. У цій ситуації людина є недіяльна і не має жодної своєї ініціативи, не є справжнім партнером у діалозі з Богом. Вона постійно тільки очікує на накази. Можемо такий образ замаскувати в нашому способі прийняття рішення, наприклад, щодо покликання. Ми постійно чекаємо, що Бог пішле нам ангела з неба, який сповістить нам Його волю і скаже виразно, що і як маємо діяти.


Бог великий (дуже) відсутній

На противагу до попереднього образу, це образ Бога, який увесь час відсутній і не цікавиться людиною. Створив світ, людину і залишив усе рухатись самостійно. З того часу людина сама собі повинна давати раду зі своїм життям. Хоча вона є паном цього світу, що даний їй у розпорядження, проте людина не може очікувати від Бога жодної допомоги. З таким баченням образу Бога людина зобов’язана все вирішувати сама. Виразним прикладом такої постави є практичний атеїзм, який не відкидає існування Бога, але заперечує будь-яке Його втручання у життя людини.


Бог-зловмисник

Це образ Бога, що нагадує богів із грецьких міфів, які сповнені різних людських вад і слабкостей. У цьому образі Бог боїться, щоб людина не мала більших знань і влади, ніж Він, і тому пильно стереже Свої права, і використовує Свою силу, щоб утримати людину біля Своїх стіп. Людина стає конкурентом Бога, бо Бог є заздрісний у Своїй владі. У цій ситуації людина буде намагатись шукати якогось іншого шляху, щоб обхитрити Бога. Людина з таким образом Бога, буде шукати якогось магічного заклинання, способу, яким усе направить, що, не зважаючи на заборони, стане щасливою, буде як Бог. Відлуння такого підходу зустрічаємо в спокусі, якій піддалась людина в раю, коли сатана нашіптує їй: «Будете, як боги, знати добро і зло».


Бог-нарцис

У цьому образі Бог постає перед нами, як Той, який надмірно турбується про похвалу для Себе і постійно очікує від людини прослави і визнання. Начебто для того й створив людину, щоб вона Ним захоплювалася, щоб говорила про Його велич і доброту. Бог у такому образі є залюбленим лишень у Себе і який зовсім не піклується про добро людини.


Бог-тиран

Цей образ спостерігається доволі часто. Бог у цьому образі встановлює закони для людини і прискіпливо слідкує, щоб їх було дотримано. Людина не бачить, що закон є чимось добрим, що служить для її добра. Він є абстрактною думкою Бога, який хоче тільки зіпсувати життя людині. За непослух і бунт щодо закону Бог карає та мстить.

Так би мовити, наче Бог тільки й очікує, щоб людина допустилася помилки, а після цього Він із приємністю оголосить їй вирок. Людина з таким образом Бога намагається, на всякий випадок, щоб уникнути кари, виконати по змозі добре всілякі вимоги і обов’язки, але після цього не хоче мати з таким Богом нічого спільного і якщо немає потреби, то старається уникати всяких стосунків із Ним.


Бог вередливий

Дуже близьким до попереднього образу є образ Бога примхливого. Може не цілком це є тиран, який любить карати, але швидше малодушний правитель, який невідомо для чого робить незносним людське життя. Трапляється це через вигадані Богом закони, які людина повинна зберігати в своєму житті. Людина не розуміє, чому щось є заборонене, а щось інше – обов’язкове до виконання. Не відстежує зв’язку закону між добром і злом. Гадає, що щось є лихе тому, що заборонене, а не заборонене тому, що зле й стало забороненим тільки з примхи Бога. Отже, якби Бог того не заборонив, то це було б добре. Такий підхід простежується в дрібних рішеннях. Людина, отримуючи якийсь наказ, відразу бунтується, бо відчуває небезпеку для своєї свободи. Не запитує чи це є добре, чи зле, але відразу те відкидає, бо каже, що це є їй нав’язане.


Бог як громовідвід

У цьому образі Бог постає перед нами таким, який має оберігати нас перед усілякими небезпеками. Бог повинен, згідно з цим образом, оберігати нас від будь-яких терпінь і прикрощів. Натомість, коли немає небезпеки, то Бог стає непотрібним. Про це влучно говорить польське прислів’я: «Як тривога, то до Бога».


Бог як вітамін

Цей образ зображає Бога, який зобов’язаний людині давати силу відповідно до того, що вона потребує. Він є як «автоматичний розповсюджувач», який знає, коли недостатньо палива і його постачає завжди вчасно. Такий підхід інколи можемо зауважити, коли любимо повторювати, що «розрядився акумулятор». Бог забезпечує нас відповідною кількістю енергії, і тепер ми вже самі можемо рухатись далі. Бог потрібен тільки тоді, коли енергія вичерпується, а тоді вже живемо собі «за власний рахунок».


Бог-расист

У цьому образі Бог любить тільки деяких, вибраних, до яких, звичайно, особа, що має таке бачення Бога, не належить. Уважаємо, що інші люди є кращі за нас, успішніші, щасливіші, Бог їх щедріше благословляє. Тоді людина живе з постійним невдоволенням і жалем до Бога, що її оминає і не цікавиться нею.


Представлені образи бачення Бога є вибірковими поглядами і принаймні частина з них не є цілком спотворена. Їх спотвореність базується на односторонності та значному зубожінні правди про Бога. Тому на підтвердження цих образів можемо знайти докази навіть у Святому Письмі. Але Святе Письмо треба приймати цілісно. Не можна відокремлювати одні уривки від інших.

Намагаймося молитовно розважати представлені образи і розпізнавати, які з них є у нас. Варто звертати увагу не тільки на наші усвідомлені думки про Бога, але ще краще спостерігати за думками, які мимоволі виникають у різних життєвих ситуаціях і які можуть навіть для нас виявитись несподіваними. Спостерігаймо за нашими реакціями, життєвими позиціями і запитуймо себе, що вони виражають. Який образ Бога відкривають? І не потрібно боятися це визнати, лякаючись того, що ми цим образимо Бога. Правда ніколи не образить Бога. Натомість вона може стати правдивою нагодою для змін, для усвідомлення цілісного і правдивого образу Бога.


Михайло Станчишин, ТІ

МЕТОД МОЛИТВИ
ВХОДЖЕННЯ В МОЛИТВУ
Поміркуй, із Ким за мить зустрінешся та знайди вигідну для себе позицію тіла. Спробуй втишити думки і сповільнити дихання: відчути себе фізично та духовно; сприйняти своє місце перебування і людей навколо себе; заплющити очі та уявити собі, що Бог дивиться на тебе з великою любов’ю! :)
Зроби знак хреста.

ЗАГАЛЬНЕ ПРОХАННЯ ПРО ЧИСТОТУ НАМІРУ – «ПІДГОТОВЧА МОЛИТВА»:
«Господи, Боже мій, я прошу Тебе про Твою благодать, щоб усі мої наміри, вчинки і діяння були спрямовані виключно на служіння Твоїй Божій величі та її прославу» (макс. 1 хв).

ШВИДКА ЛЕКТУРА ТЕКСТУ (ЗАЛУЧЕННЯ УЯВИ)
Уяви собі прочитану біблійну подію (детально: місце, поведінку людей, Ісуса і т. д.). Це служитиме для нас якорем, до якого повертатимемось у хвилини розпорошень (макс. 2-3 хв).

ПРОХАННЯ ПРО КОНКРЕТНИЙ ПЛІД МЕДИТАЦІЇ
наприклад, про глибше пізнання Божої любові до себе та її прийняття (макс. 1 хв).

РОЗВАЖАННЯ
(послуговуємося нашим розумом, досліджуємо інтелектом) (основний час молитви 20 хв). Розважаємо над кожним із вибраних під час попереднього приготування євангельських уривків. Слухаємо Боже Слово, намагаючись розпізнати почуття, що з’являються і духовні порухи.

Запитання для допомоги:
Що Бог говорить?
Як це стосується мого життя?
Якою є моя відповідь на Боже Слово?

Над кожною точкою затримуємося доти, доки потребуємо.

КІНЦЕВА РОЗМОВА «ЯК ПРИЯТЕЛЯ З ПРИЯТЕЛЕМ» (2-3 хв).
Порозмовляй із Богом Отцем, Ісусом або Богородицею про те, що торкнулося тебе під час молитви.
На кінець - «Отче наш» та знак хреста.

РЕФЛЕКСІЯ (НЕ МЕНШЕ 10 хв)
До цього часу не робимо жодних записів. Час для нотаток є лише тепер.
Застановись, скільки часу ти був зосереджений на Бозі. Що було добрим, а що тобі не вдалося. Пригадай конкретні думки, висновки. Занотуй те, що відбувалося у тобі. Не опускай жодних відчуттів або розпорошень, що були під час розважання. Можливо, варто розглянути їх більш детально, представивши Богові під час наступної медитації.

ТЕМА 12: Лк. 15, 11-32, Лк. 7, 36-50, Ів. 8, 1-12
Лк. 15, 11-32
Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”

Лк. 7, 36-50
Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом. Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами. Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця! Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”. “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.
А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?” Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.” І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.” Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.” І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає? До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”

Ів. 8, 1-12
Подавсь Ісус на Оливну гору. Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!» І знову нахилившись, писав по землі. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
ІСПИТ СОВІСТІ (Gotteslob, München 1975, 121-128)
Взаємини з Богом.
Чи я вдячний за віру в Бога та приналежність до Церкви?
Чи я дбаю про поглибленням своєї віри? Чи читаю Святе Письмо та духовну літературу задля поглиблення моєї віри?
Чи я творив та сповідував в собі спотворений образ Бога (далекого Бога, тирана, зловмисника, «вітамінки», расиста і т. д.)?
З якої причини я іду до Сповіді? Чи для того, щоб задобрити Бога?
Чи я переживаю віру як обмеження мого життя?
Чи я противився натхненням Бога?
Чи я шкодив своїй вірі через літературу, яка до цього спонукає?
Чи я намагався бути свідком віри для інших? Чи передаю віру іншим?
Чи я соромився віри? Чи я зрікався віри?
Чи я шукав близькості Бога?
Чи я противився покликанню до наслідування Христа?
Чи я витісняв Христа з мого життя?
Чи я звертався до Бога повсякчас, з довірою, особливо під час Святої Літургії?
Чи я дякував Богові за все? Чи я молився бездумно?
Чи я прошу Бога про Його дари?
Чи занедбую молитву?
Чи Бог є центром мого життя, чи є щось важливіше, ніж Він?
Чи взиваю ім’я Бога надаремно?
Чи я довіряю Богові, особливо в небезпеці?
Чи я шукав допомоги в якійсь ворожбі?

Життя у спільноті, державі, суспільстві.
Чи я намагаюсь реалізовувати свої християнські обов’язки в державі та суспільстві?
Чи я скористався моїм громадянським виборчим правом?
Чи я готовий допомогти ближньому в критичних ситуаціях? Чи стою збоку і думаю про мій спокій?
Чи я уникаю сплати податків?
Чи я виявляю лише вимоги щодо інших?
Чи я бачу тільки свої права і не бачу своїх обов’язків?
Чи моя критика інших людей є руйнівною чи йде їм на збудування? Чи хочу бути завдяки своїй критиці просто цікавим або важливим?
Чи я схильний повторювати критичні зауваження або фрази, що ображають мого ближнього?
Чи я готовий прийняти критику по відношенню до себе?

Життя в родині.
Чи я виконую подружні обов'язки? Чи виконую я батьківські обов’язки? Чи я виконую обов'язки щодо рідних?
Чи я намагаюсь виховувати дітей так, щоб вони ставали зрілими особистостями, чи занедбую їхнє виховання?
Чи дарую дітям простір для зростання у житті? Чи навпаки – ставлю обмеження?
Чи я карав несправедливо інших?
Чи надмірно прив’язував увагу лише до однієї дитини?
Чи виявляю моїм батькам та рідним вдячність і любов?
Чи маю послух, уважність, делікатність… до своїх батьків?

Життя в Церкві.
Чи бачу Церкву як творіння Бога, яка живе духом Христа? Чи оцінюю Церкву тільки як людську спільноту?
Чи я свідомий, що образ Церкви більше руйнується через гріх християн, в тому числі і через мій гріх?
Чи я співпрацюю з Богом відповідно до моїх можливостей, через які Бог є прославлений?
Яка є моя участь на Богослужіннях – свідома й активна, чи нерегулярна, без зацікавленості…?
Чи з трепетом перед Богом ставлюся до Богослужінь?
Чи я легковажно ставлюсь до Церковних заповідей?
Чи я пропускав без поважної причини Богослужіння в свята, чи приймав Таїнства (Покаяння, Євхаристія), чи дотримувався посту (зокрема у п’ятницю)?
Чи беру відповідальність за свій талант? Чи розвиваю його і служу цим іншим?
Чи я себе внутрішньо відокремлюю від Церкви, від того, що в ній відбувається?
Чи я хотів вийти з Церкви юридично чи духовно?

Моє ставлення до ближнього.
Чи моя поведінка щодо інших людей характеризується повагою та увагою, чи є егоїстичною?
Чи я занадто зосереджений на моїх правах та обов’язках інших людей?
Чи я готовий допомогти, дати добру пораду, заступитись за іншу людину у потребі?
Чи не є черствий до горя іншої людини?
Чи я крав чуже майно? Чи я повернув вкрадене або позичене, відшкодував завдані матеріальні збитки?
Чи я пошкодив майно ближнього?
Чи шкодив я доброму імені ближнього?
Чи я приховав знайдені цінні речі для себе?
Чи я був заздрісним?
Чи я поважаю особисту особливість інших людей?
Чи я дозволяю іншим бути собою? Чи приймаю відповідальність за інших людей?
Чи я намагаюсь боротись за мир та примирення в моєму середовищі?
Чи я був загрозою для добра і святості іншої людини?
Чи я відкидаю людей через особисте несприйняття?
Чи я мав почуття ненависті?

Моє ставлення до професії, праці та маєтку.
Чи я готовий бути послушним Богу в тому, до чого Він мене кличе?
Чи я з повагою ставлюсь до мого покликання і праці?
Чи я розпізнаю в моїй праці місію Бога і служіння для людей?
Чи я поважаю іншу людину, її думку, досягнення і вклад у спільну працю, чи лише бачу користь і матеріальний прибуток?
Чи я нехтую важкою та неприємною працею?
Чи я перекладаю свої обов’язки на інших?
Чи з відповідальністю ставлюсь до своєї власності?
Чи я лінивий, жадібний, марнотратний?

Моє ставлення до життя.
Чи я відповідально ставлюсь до мого життя перед Богом та іншими людьми?
Чи я мудро застосовую мої фізичні і духовні сили?
Чи я піклуюсь про моє здоров’я? Чи намагаюсь покірно зносити свої недуги та хвороби?
Чи я бачу також у стражданнях шлях до наслідування Христа та мого особистого людського дозрівання?
Чи я не став причиною небезпеки для мого здоров’я і життя через алкоголь, наркотики, нікотин та інші насолоди?
Чи я мав думки зневіри та самогубчі думки?
Чи я шукав нагоду до гріха? Чи я спонукав інших до гріха?
Чи я відчуваю відповідальність за (ненароджене) життя і здоров’я інших людей?
Чи я ставав загрозою для життя чи здоров’я інших людей (через замовчування правди, чи за кермом автотранспорту, тощо)?
Чи я схильний до жорстокості та грубості?

Моє ставлення до статевості.
Чи я безперешкодно бачу в людині іншої статі мого ближнього?
Чи я намагаюсь боротись з пожадливістю, яка руйнує будь-яку любов?
Чи я намагаюсь боротись за чистоту думок, уяви, прагнень?
Чи я намагаюсь бути уважним щодо вибору фільмів, книг, місць, які відвідую, моєї одежі, поведінки?
Чи я шукаю людину поза подружжям для себе, для заспокоєння своїх потреб?
Чи дивився на людину як засіб чи річ?
Чи я займався мастурбацією?
Чи зберігав дошлюбну чистоту?
Чи мав недозволені стосунки з батьками, дітьми…?
Чи я вважаю, що Подружжя – це Таїнство назавжди? Чи я зраджував у подружжі?
Чи я відкритий прийняти нове життя?
Чи я приймаю Богом встановлений порядок щодо людей тієї самої статі?

Мій стосунок до правди.
Чи я намагаюся шукати істину та уникати помилок?
Чи я живу нереальною уявою про світ і про себе, чи не живу на показ?
Чи можна мені довіритися?
Чи я брехав, або інших спонукав до цього?
Чи я намагався через маніпуляцію втекти від відповідальності? Чи я спричинив через це важку шкоду? Чи я намагався відшкодувати завдану шкоду?
Чи я поважав гідність іншої людини?
Чи я руйнував гідність іншої людини через неправдиве звинувачення в розмові, через плітки? Чи я намагався відшкодувати чиєсь втрачене ім’я?