У ЙОГО РАНАХ НАШЕ СПАСІННЯ
Про Страсті Христові та Його Воскресіння

Мт. 21, 33-45
Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
“Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” –
Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
Йо. 19, 41-42
А був на тому місці, де розіп'яли його, сад, а в саду тому - нова гробниця, в якій нікого ще не клали.
Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, - покладено Ісуса.